«Загадкові місця України»

В Україні є чимало аномальних  зон, де відзначають дивні явища та які  оповиті  містичними легендами. Для всіх прихильників  нерозгаданих таємниць бібліотекар ліцею Олена Сокольник підготувала добірку таких матеріалів і запрошує  здійснити  віртуальну інформаційну подорож «Загадкові місця України».

Україна — країна з багатим минулим. І нехай більшість із нас зовсім не радує  сьогодення, в історії держави були часи і гірші. Зате наші землі завжди славилися невичерпною мальовничістю і неповторним шармом. Ті таємничі місця  України, які ми сьогодні розглянемо, мають сильну енергетику і магічні явища. Кожна з цих аномальних зон  має свою  легенду.

І мова буде йти лише про частину аномальних місць нашої країни.

       Якщо ви — любителі відчути, як застигає кров або серце здригається від жаху, то ця інформаційна подорож «Загадкові місця України» саме для вас.

Що ж таке аномальна зона?Аномальною зоною вважається область місцевості, в якій періодично виникають паранормальні явища, які не можна пояснити з точки зору науки. Хтось називає ці місця проклятими, хтось вважає їх містичними, а для кого-то вони є носіями потаємної історичної інформації.

       Напевно, не знайдеться людини, яка б не чула словосполучення «геопатогенна зона». При цьому всі розуміють, що мова йде про щось негативне, але далеко не всі знають, що ж це таке.

       Деякі люди вірять, що вся планета являє собою «шахівницю», на якій «геопатогенні», тобто несприятливі зони чергуються із «салюберними», тобто сприятливими зонами. Опинившись у першій, ви нібито можете відчувати дискомфорт, швидко втомлюватися і просто погано почуватися. Друга ж підживлює і наповнює енергією.

              Геопатогенна зона – це зона, де здоров’я людини наражається на небезпеку. Скажімо, де частотність тих самих електромагнітних природних полів та природні ритми коливання самої людини перебувають у дисонансі, а не в резонансі.

       Це викликає у людини порушення діяльності, що може проявлятися у скороченні тривалості життя, в постійній втомі, хворобливості, відсутності працездатності тощо.

       Геопатогенні зони відомі в різних країнах світу, але однозначного визначення, яка зона геопатогенна, а яка – ні, не існує. Тому що кожна енергетична зона одних людей стимулює,  а інших – пригнічує. Це відбувається тому, що у кожної людини індивідуальний ритм енергетики. У кожної людини є місця, які з нею резонують і її підсилюють, а є місця, які дисонують і послаблюють. Тобто у кожної людини є місця власної сили, де їй дуже добре, або місця власної слабкості, де їй не дуже добре.

        Однак існують методики, що збереглися з найдавніших часів, які дозволяють перетворювати місця слабкості на місця сили. Існує прикмета: місце, яке є місцем вашої найбільшої слабкості, є і місцем вашої найбільшої сили.

Тому розділяти зони на сприятливі для всіх і несприятливі для всіх буде неправильним. Місця сили і слабкості визначаються інтуїтивно.

        Що таке салюберні зони? Якщо взяти всі місця сили, виявлені на землі, і нанести їх на карту, виявиться, що вони розташовані у вигляді правильного геометричного візерунка. Якщо з’єднати місця сили одне з одним за допомогою ліній, вийде щось подібне до кристала, інтегрованого в кулясту форму землі, вершини якого виходять на поверхню.

         Правильні геометричні форми говорять про те, що ми маємо справу з якимось природним законом, що місця сили утворені не хаотично, а мають чітку геометричну структуру. Вони надають нашому світу гармонію та імпульс для існування.

         Салюберними зонами називаються ті зони, в яких сходяться промені від різних місць сили з різною енергетикою. У цих зонах закони природи діють не так, як це описано в підручниках фізики. Там може порушуватися плин часу, змінюватися геометрія простору.

         Є такі місця сили, де більше 2-3 годин досвідчені фахівці не витримують, і йдуть, тому що це небезпечно: отримати занадто багато енергії і не витримати її.

Але, якщо місцями сили користуватися правильно, всі вони можуть бути сприятливими.

        Якщо ми будемо правильно дотримуватися законів природи і гармонії, то для нас не залишиться жодних несприятливих зон. Всі зони природи важливі, всі зони природи потрібні.

        Геопатогенні та салюберні зони поки досліджені дуже слабо. Достовірно можна констатувати лише два факти: що такі зони є і що в цих зонах закони природи діють дещо інакше.

       Дослідивши ці зони, наука, звісно, здійснить прорив, тому що, розуміючи закони природи глибше, ми можемо зрозуміти, як працює антигравітація, що таке час. Людство зможе створити технології, які просунуть його на багато вищий рівень, ніж той, на якому ми перебуваємо зараз.

       У давнину міста будували в таких місцях, де для більшості людей вони резонують на позитивний результат. Там, де більшість людей почуваються добре, можуть жити, розвиватися і реалізовувати себе.

       Звісно, в кожному місті, що проіснувало багато століть, обов’язково є енергетично змінені місця, які, зокрема, підтримують існування цього міста.

Наприклад, у Києві, таких місць дуже багато.

         Смородинський узвіз. З сивої давнини там протікає річка Смородина. Слов’янські легенди оповідають про те, що над річкою Смородиною був прокладений Калинів міст. На цьому мосту герой, представник народу, боровся зі Змієм-Гориничем чи з іншим багатоголовим драконом, і перемагав його.

Тобто це місце, де світ гармонії і світ хаосу з’єднуються, де між ними може бути протиборство. І дійсно, деякі ділянки там дуже сприятливі. Там хочеться ходити і ходити, стояти і стояти, насолоджуючись природою, а з певних місць хочеться відразу піти. Уздовж Смородинського узвозу «квадратики» сил хаосу і гармонії чергуються.       

Потужним сприятливим місцем сили вважається місце, на якому побудована Софія Київська, а також місце, де розташована Десятинна церква та Історичний музей.

     Потужну енергетику мають місця під Лаврою, а також джерела Антонія і Феодосія Печерських. Ці джерела були відомі задовго до того, як Русь прийняла християнство. Вони завжди вважалися цілющими.

Місцем сили, звідки можна було отримати силу небесного вогню, вважалася гора, яка нині називається Звіринецькою, в районі якої розташований ботанічний сад.

       Володимирська гірка вважається місцем сили з дохристиянських часів – тут знаходився пантеон язичницьких богів до яких зверталися з різними проханнями і отримували відповідь. Енергетика Володимирської гірки вважається позитивною, так що не пропустіть можливість «підживитися».

Лиса гора, розташована на правому березі річки Либідь (від якої нині, правда, майже й сліду не залишилося) – одне з найвідоміших містичних місць Києва, та й усієї України. Є давня слов’янська легенда, згідно з якою велетенська змія обвиває всю землю, а місце, де її голова кусає хвіст, знаходиться у Києві на Лисій горі.         Згідно з багатьма легендами, колись на вершині гори було абсолютно гладке місце – ні куща, ні травинки.

Таємнича атмосфера язичництва та могутня краса природи… Ще з часів Київської Русі ця місцина була тісно пов’язана з чаклунством і зіллєварінням. Дерев’яний ідол Перуна та багатостолітні дерева на Лисій горі уже тисячі років викликають численні запитання. За легендами трави, які там ростуть, відьми використовували для своїх заклинань. А у ніч з 30 квітня на 1 травня відбувався шабаш, а також тут проводилися ритуали жертвоприношень. Те, що Лиса гора дійсно містичне місце неодноразово доводили археологічні знахідки. Коли на Русі ввели християнство, сюди пересилились язичники, тому в підземеллях було знайдено багато стародавніх книг, коштовностей та магічних знаків. Кажуть, що на Лисій горі бродять душі, тому там було так багато незрозумілих смертей, а за часів Російської імперії, солдатам, яких відправляли туди на Лісогірський форт, наказували не лякатись дивних звуків та створінь.

Втім, і без усякої нечистої сили про Лису гору вистачає історій, від яких кров холоне в жилах. Чого вартий хоча б воістину жахливий сюжет про те, як за часів татаро-монгольських набігів київські жителі ховалися в печерах під Лисою горою. І хан Батий, не маючи можливості дістати їх звідти, наказав замурувати печери.

       Не менш жахлива історія трапилася на Лисій горі на початку XVIII століття, коли на ній була зведена фортеця з величезними підземними резервуарами, куди закачувалися тонни води з Дніпра на випадок захоплення укріплення. Щоб про будівництво ніхто не дізнався, тисячі селян, які працювали на укріпленнях, були втоплені в колодязях, які самі ж і збудували.

       Вже в XX столітті гора використовувалася як місце страти державних злочинців, ну а батьки завжди лякали своїх дітей Лисою горою, коли ті погано поводилися, адже там раз у раз пропадали люди, а деякі  – божеволіли.

       З початку 1980-х гора має статус природного парку. Щоправда цей парк  є найменш відвідуваною лісопарковою зоною столиці. Обачні кияни бояться заходити у густий  і темний ліс. Коли гуляєш по Лисій горі, постійно присутнє відчуття, що за вами хтось іде. Кажуть, що опівночі на Лису гору прилітають відьми, чорти, уся «нечиста» братія. 

       Загалом, яке століття не візьми, а на Лисій горі завжди відбувалась якась «чортівня». Зараз тут можна знайти капище з дерев’яними ідолами і вівтарем, покинуті сходи, що ведуть до озера, і найцікавіше – тунелі.

Якщо говорити про Голосіївську аномальну зону, то люди, які гуляють цим лісом, часто зустрічаються з якимись феноменами. Бувають провали в часі, коли вони бачать якісь стародавні монастирі, стародавні замки. Дехто зустрічає по дорозі незрозумілих людей, деякі бачать Серафима Саровського, який жив у тих місцях, чи зустрічаються з надприродними істотами.

Бачать галявини, що світяться, спостерігають зміну кольору неба, зміну часу на годинниках чи зникнення мобільного зв’язку. Втрачають орієнтацію в просторі.                                    

       Але після зустрічі з цими аномальними явищами завжди йде позитивний ефект. Один чоловік виявив, що після зустрічі з феноменом у нього минула хвороба, іншому вдалося встати на квартирну чергу і швидко отримати житло в безнадійній ситуації.

       Дослідники енергетично змінених місць з різних країн світу неодноразово писали, що голосіївська аномальна зона максимально сприятлива до людей.        Якщо всі незвичайні явища, які відбулися в Голосіївському лісі, нанести на карту і з’єднати їх лініями, то лінії перетнуться над озером Дідорівка, яке є центром аномальної зони.

Якщо ми подивимося етимологію слова «Дідорівка», то побачимо дуже цікаву річ: воно утворено від слів «дід» і «ор». «Дід» – це дід, предок, а «Ор» – одне з імен стародавнього вождя слов’янських племен, який в деяких традиціях вважається батьком-першопредком.

     Таким чином, слова «Дідорівка» означає «місце першопредка» багатьох слов’янських племен. Не виключено, що саме тому ця зона надзвичайно сприятлива.

Вниз по доріжці від станції  метро «Арсенальна» можна потрапити до одного з найзагадковіших київських місць. Це Зелений театр, або  «Зеленка».
Місце сповнене легендами, що  приваблює любителів паранормальних явищ.

       Місцина оповита містичним страхом та переказами про примар, дороги в інші світи.            Театр під відкритим небом був збудований в середині XIX ст., на місці Печерської  

фортеці – однієї з частин Київського укріпленого району. В товщі стіни на той час були інженерні водопровідні споруди. Які проте використовувались не зовсім за призначенням, а як база для київських злочинців, щоб приховати трупи вбитих та награбоване. Мабуть відтоді і пішли погані чутки про «Зеленку». У 1949 році ця територія стала кінотеатром, а до її будівництва доклали руки й німецькі військовополонені. Киянам подобалось проникати на сеанси без плати за вхід, через підземелля і дренажні системи. В 1960-ті роки театр загорівся від блискавки, а відбудований був 1978 року. На його території були зняті деякі кадри фільмів «Сталкер» А. Тарковського, фільм-детектив «Тупик», режисера Кохана. В 2000 році відбулась ще одна реконструкція Зеленого театру. З відкриттям Жовтневого палацу і Гідропарку  Зелений театр втратив популярність. На початку 1980-х років була здійснена реконструкція Зеленого театру.

З 2011 року тут розміщувався однойменний літній нічний клуб. У 2014 році Зелений театр працював і вдень. У вересні 2014-го рішенням суду комплекс повернули у власність громади через невиконання умов оренди і клуб був закритий.        Що ж до містичних легенд Зеленого театру, то найпопулярніші – про підземні ходи, що ведуть до Чернігова, літаючі тарілки, заховані скарби. Стверджують, що під старою фортецею є цілих дев’ять поверхів, закладені ще в ХІІ ст.  Існує легенда про «вогняне прокляття» – все відновлене на цьому місці рано чи пізно згорить. На окрему увагу заслуговує  Господар «Зеленки» – примара, з якою потрібно привітатися подумки. Кажуть, вночі з підземелля, нині замурованого, чується загадковий гул, схожий на військовий клич «Ура!». Можливо підземні коридори законсервували в собі ехо історичних битв.

Також існує думка, що тут любив гуляти письменник Михайло Булгаков. Одним словом, місце містичне і легенд має чимало.

Неподалік від галасливих магістралей прокопченого заводським димом Запоріжжя, по дорозі до Азовського моря знаходиться це диво. Колись покривалом йому служило древнє Сарматське море, але воно пішло, залишивши після себе велику таємницю. Зараз люди звуть її Кам’яна Могила.    

Ця надзвичайно містична місцина та за сумісництвом пам’ятка давньої культури світового значення, розкинулася на правому березі річки Молочної, неподалік смт Мирне Мелітопольського району Запорізької області.

Кам’яна Могила має площу близько трьох гектарів, висота скельних нагромаджень сягає 12 м.

        Вчені висловлюють кілька версій щодо виникнення Кам’яної Могили. Згідно з однією з найпоширеніших, кам’яний пагорб — результат бурхливої ​​діяльності давно зниклого вулкана. За іншою версією, це подарунок метеорита, що розсипався на покриті невідомими письменами камені від зіткнення з твердю планети. Прихильники третьої версії вважають, що святилище створили води річки Молочної.

       Цей великий і таємничий кам’яний пагорб став культовим місцем для багатьох давніх народів та племен, що мешкали або проходили територією сучасної південної України. Кам’яна Могила виконувала функції храму. Протягом багаторічного дослідження пам’ятки, у її численних гротах та печерах було виявлено кілька тисяч наскельних зображень-петрогліфів – унікальних зразків первісного мистецтва. Цікаво, що низка вітчизняних та зарубіжних дослідників інтерпретували ці зображення як протошумерські письмена, що привернуло до пам’ятника неабияку увагу.

       Цікаво, що нацисти вважали нашу Кам’яну Могилу найдревнішим пам’ятником аріїв. Достеменно відомо, що у 1942-му та 1943-му роках дослідженням пам’ятки займалася група засновника та керівника містичної організації Анненербе(«Спадщина предків»), котра, як відомо, спеціалізувалася на вивченні окультного досвіду цивілізацій минулого. Є дані, що нацисти не пішли звідси з порожніми руками, а все ж таки прихопили з собою кількадесят знайдених табличок із найдревнішими на Землі письменами. Окрім всього іншого, Кам’яна Могила відзначається особливою енергетикою – місцевість навколо неї випромінює радіоімпульси частотою 5 Гц! На поверхні землі виходи такої енергії фіксуються аерофотозйомкою у вигляді кілець. Геологи і геофізики називають їх мантійними каналами і вважають, що вони «висвердлюються» своєрідними завихреннями у гравітаційному полі, що йде від Сонця до планет. Наявність тут надпотужного енергетичного поля підтверджують численні електроприлади. Відеоапаратура часто виходить з ладу та навіть інколи сама по собі вмикається та вимикається… Містики ж вважають Кам’яну могилу місцем сили і стверджують, що глиби несуть в собі сильний заряд енергії і мають лікувальні властивості.

        І все це – лише десята частка тих загадок, яких є у таємничій Кам’яній Могилі. Не плутайте пагорб з древніми письменами з заповідником «Кам’яні Могили» близько Маріуполя Донецької обл.

Холодний Яр. Це місце знаходиться у Черкаській області в районі сіл Жаботин, Грушівка, Мельники, Лубенці. Це район з багатою паранормальною історією. Можливо, це пов’язано з тим, що 30 мільйонів років тому тут впав гігантський метеорит, з чим і пов’язана незвичайна енергетика цього місця. Вже протягом двох тисяч років з регулярністю раз на декілька десятиліть тут проходять кровопролитні бої. Холодний Яр завдяки свої незвичайній енергетиці притягує паломників різних язичницьких культів, а також екстрасенсів.

       Холодний Яр – місце з чарівною природою, чистими озерами і струмками, рідкісними рослинами родом ще з дольодовикового періоду… Проте ще наші предки помітили, що тут завжди трохи холодніше, ніж в околицях. А ще в Холодному Яру глючить техніка і легко можна заблукати в трьох соснах.

Селище Заїзд знаходиться в  Прилуцькому районі Чернігівської області на самому в’їзді в Прилуки. Його пов’язують з так званими геопатогенними зонами. Тут часто ламаються автомобілі. 

       Годинники перестають показувати правильний час. Дивні речі кояться і з людьми: вони відчувають слабкість і запаморочення.
       Є кілька версій, що ж відбувається в селищі. Одна з них прозаїчна: тут накладаються різні за силою магнітні поля, тому і відбуваються «містичні» речі. За іншою версією, такий вплив на людей мають якісь таємні випробування на військових об’єктах. Що ж робиться в Заїзді – невідомо …

Мавринський майдан, Дніпропетровська область

       Загадковий земляний комплекс являє собою усічений конус з глибоким котлованом та змієподібними валами навкруги, по 4 з кожної сторони. Знаходиться на околицях села Межиріч неподалік від міста Павлоград. Схожий з висоти пташиного польоту на гігантського павука чи краба комплекс обріс легендами та міфами, тому що вчені досі не мають єдиної думки стосовно походження та призначення цього місця.

       Згідно з однією з версій, комплекс міг використовуватися у ролі сторожевої вежі та оборонної споруди у часи Запорізької Січі. Інші вчені вважають, що майданом користувалися язичники для проведення ритуалів. Також існує версія, що місце є аналогом англійського Стоунхенджу та могло виступати у якості стародавньої обсерваторії. Мавринським майданом зацікавилися навіть уфологи, які припускають, що до його появлення причетні НЛО, та порівнюють місце з кругами на полі у пустелі Наска. На майдані не затримується вода, навіть після тривалих дощів, а також не ростуть дерева, що ще раз вказує на містичні таємниці цього місця.. Майдан є чудовим резонатором – якщо внизу, в котловині говорити зовсім неголосно, то на верхівці конуса все промовлене буде чудово чути без мікрофону чи будь-яких інших пристроїв! Можливо, котловина майдану, яка нагадує глибоку чашу, використовувалася для передачі звукового сигналу, ніби своєрідний дзвін. Можливо, Мавринський майдан – це висока основа колишнього дерев`яного храму, але поки історики й археологи не знають однозначної відповіді на це питання.

Таємнича фортеця

       Деякі вірять, що в Акерманській фортеці живуть нащадки австралопітеків.

       Більше 200 років знадобилося на зведення знаменитої Акерманської фортеці, що в Білгород-Дністровському на Одещині.

І хоча фортеця є однією з найбільших і найкраще збережених в Україні, залучає туристів вона не тільки тому. Багато незрозумілого відбувалося біля її стін.

       Після Другої світової війни Білгород-Дністровський потрясли дивні події: місцеві хлопчаки не раз помічали на зубчастій стіні фортеці темні фігури з … рогатими головами! Ці «рогаті» особистості незрозумілого походження, бувало, не раз нападали на місцевих жителів, але не вбивали, а тільки відбирали їжу і питво.

       Одні припускали, що це були нащадки деградованої гілки австралопітеків, інші – що в печерах понад чверть століття ховалися румунські солдати, які не бажали потрапити в полон.

       «А роги?» – Запитаєте ви. А тут все просто: за роги приймали їх конусоподібні пілотки. Але, може, все-таки насправді десь там під землею живуть наші предки, які обрали іншу гілку еволюційного розвитку?

Кам’яне село на Житомирщині

        Це унікальне скупчення великих валунів займає цілих  15 га Замисловецького лісництв і загублене у густих поліських лісах Олевського району, що на північному заході  Житомирської області, неподалік кордону з Білоруссю.

       Геологічний об’єкт Камінне село є великою кількістю масивних кам’яних брил, що лежать у правильному геометричному порядку, котрий, своєю чергою, відтворює план сільської вулиці. Каменюки за формою нагадують справжні хати, а один із них – навіть церкву! Науковці досі сперечаються, як ці гігантські брили тут опинилися, адже ніяких гір чи скель на сотні кілометрів навколо немає. За однією з офіційних версій, титанічні брили з’явилися тут внаслідок зсуву льодовика. Після цього форму будинків протягом 20 тисяч років їм надавав вітер. Незрозуміло лише, як вони вишикувалися у правильному та чіткому  порядку. Не порозкладав їх же льодовик? Словом, запитань більше, ніж відповідей.

       За легендою, це кам’яне село колись давно було селом звичайним. І ось одного разу ним проходив бідний подорожній чоловік. Попросивши хліба та води в хазяїна одного з дворів, він отримав відмову. І так – у всіх будинках. Розгнівався чоловік та перетворив усі житла на кам’яні. А щоб не забували – залишив в деяких колишніх хатах сліди від своїх ніг: один величезний та кілька слідів розміром з людські. Виявилося, що подорожнім був сам Бог.        Цікаво, що дерева у межах Камінного села, вирізняються дещо чахлим виглядом, а листя на них завжди тьмяне та трохи прив’яле. Дивно, але, на відміну від навколишньої місцевості, рослини цього зачарованого місця ніколи не буяли яскраво-зеленими барвами. Неабияку увагу дослідників привертає камінь із відбитком скам’янілого так званого Божого сліду. Цікаво, що ця заглибина у будь-яку пору року лишається теплою. Подейкують, що потужна енергетика, яку випромінює цей слід, здатна зцілити безліч хвороб, а бажання, загадане тут, неодмінно справджується.

Гора Жевахова, Одеська область – місце, де кожен буде шукати своє – «під’єднання» до вищих сил або НЛО … Відповідь на питання «Чи знайде?» залишається відкритим, але це далеко не єдина гідна причина поїхати в Одесу, так що рушайте.

Жевахова гора — пагорб з глини, висотою 40 м, розташований на теренах  м. Одеси. З гори відкривається гарний вид на Пересип і море. Гора названа на честь генерал-майора Івана Жевахова , чий палац і тепер знаходиться в селі Латівка.

        На Жеваховій горі в V–IV столітті до н. е. розташовувалося античне святилище начесть давньогрецької богині Деметри, покровительки родючості та землеробства. У спеціальних культових ямах археологи виявили «дари» давньогрецьких жителів берегів Одеської затоки своїй божественній покровительці: амфори, витончений чорнолаковий посуд, персні, бронзові наконечники стріл, рибальські грузила, залізні ножі, і, навіть, посуд для парфумів.

       Жевахова гора – місце загадкове й легендарне. Оккультисти тут проводять свої ритуали, уфологи шукають сліди іншопланетян. 

      Чим тільки не славиться ця гора поблизу міста Одеса. І примарами, що блукаютьна схилі, і чупакабрами, які нападають на селища. Але головна «визначна  пам’ятка» гори – НЛО. Уже багато разів місцеві жителі спостерігали,

як над горою кружляють невідомі літаючі апарати. Екстрасенси, які тут часті гості, повторюють, що Жевахова гора – маяк для НЛО. Є відомості про якесь потужне випромінення, джерело якого глибоко в надрах гори.

Галявина Громовище на Житомирщині

Ця невелика галявина біля села Купище у Коростенському районі Житомирської області, яка з усіх боків оточена лісом, вже не один десяток років викликає жвавий інтерес серед науковців та численних дослідників аномального. Річ у тім, що ця непримітна, на перший погляд, місцина під час гроз ніби притягує до себе блискавки. Місцевий люд дощової погоди минає галявину десятою дорогою – жертвами блискавки на Громовищі стали близько десятка людей. Крім того, за свідченнями очевидців, іноді ночами на галявині виникає дивне свічення, після чого в небо піднімається яскравий промінь світла невідомого походження. Цікаво, що кожен, хто ступить на цю галявину, миттєво починає відчувати на собі негативний вплив: тут раптово погіршується настрій та фізичне самопочуття. Офіційно це село в Житомирській області називається Купище, проте в народі прижилася інша назва – Громовище.

        Якщо вірити стародавній легенді, то давним-давно стояла на цьому місці садиба багатого поміщика. За жорстокість покарань, яким він піддавав своїх селян, поміщик нітрохи не поступався відомій витонченій садистці Салтичисі.

        Всесвіт довго терпів підступи поміщика, поки одного разу він не замучив красиву молоду дівчину. Тоді серед ясного неба вибухнув грім з блискавками, поміщик впав замертво, а його садиба згоріла в частки секунди. Більше в цих місцях ніхто не наважувався надовго затримуватися, адже кожен раз в грозу цю галявину пронизують удари блискавок.

       Місця, куди грозові розряди б’ють із неабиякою постійністю, в народі називають «гніздом блискавок». Вчені стверджують, що такі аномалії спричинені пониженим електричним опором деяких ділянок земної поверхні. В давнину такі зони наділялися в свідомості людей магічними властивостями – тут облаштовувалися капища, проводилися магічні обряди та приносилися жертви. У середині 1990-х років Громовищем зацікавилися археологи. Невдовзі, за чутками, ними були виявлені залишки стародавньої споруди з масивних кам’яних блоків та значна кількість римських та боспорських монет початку І тисячоліття нашої ери. Ким було закладене це капище та скільки воно проіснувало, наразі залишається загадкою – зрештою, як і все, пов’язане із цією таємничою місциною. 

        Науковці в явищі громовищ не бачать нічого надзвичайного. Адже гірські породи можуть нести електричний заряд і по-різному контактувати з атмосферою. Локальні особливості земної кори можуть не лише притягувати блискавку, а й безпосередньо впливати на нас із вами.

       Місцеві жителі в принципі не рекомендують наближатися до галявини. Багато разів людей  тут убивала блискавка. Вирушаючи в подорож, ви дієте на власний страх і ризик.

Оконські джерела, Волинська область

На території села Оконськ знаходиться унікальне озеро, яке називають «волинським дивом». На його водній гладі можна побачити два чашоподібних фонтани, які є потужними джерелами карстових вод. Саме озеро неглибоке – всього три метри. Але глибину жерла джерел досі не вдалося визначити. Кожне з джерел настільки потужне, що виштовхує назовні понад 200 літрів води за секунду. 

       Водойма має також і температурну аномалію. Температура води в озері складає 8 градусів та не міняється на протязі року. Тому навіть під час дуже сильних морозів озеро не покривається льодом. Є ще одна загадкова властивість джерела – вода в ньому не піддається газуванню, але залишається свіжою необмежений час. За однією з легенд, воду з Оконських джерел пили козаки із військ Богдана Хмельницького та загону Наливайка. 

Соледарське озеро, Донецька область

Озеро з’явилось на території однієї з покинутих соляних шахт неподалік від міста Соледар. Водойма має декілька аномальних властивостей, завдяки котрим привертає до себе чималу увагу. По-перше, температура води в озері з глибиною зростає. Якщо на поверхні температура складає близько 20 градусів, то на глибині від 5 метрів підвищується до 35-40 градусів. 

      Приблизна глибина озера складає 100 метрів, але точно встановити цей факт так і не вдалося. На глибині понад 6 метрів вода стає в’язкою, нагадуючи «рідке скло». Подібні властивості значно ускладнюють дослідження дна водоймища. Тільки професійні дайвери можуть ризикнути зануритися у Соледарське озеро, жартівливо називаючи його «озеро з підігрівом».

Соминське озеро знаходиться в селі Сомов Волинської області

Озеро посеред лісу в 2 кілометрах від села. Люди бояться купатися в ньому, тут нібито не клює риба і не співають птахи.
       А все тому, що в озері живе чудовисько. Останній раз тварюка зі зміїної головою і тулубом крокодила бачили понад 30 років тому. За однією з легенд, в озері живе гігантський древній сом. За іншою версією, в озері живе доісторична акула. Екстремали щоліта приїжджають, щоб побачити чудовисько.

Чорне озеро, Кіровоградська обл.

Офіційно це озеро називається Берестувате, але народна назва (Чорне) в повній мірі відображає всі його загадкові особливості. Озеро знаходиться посеред покритого мохами, лишайниками і папоротями, болота. Болото займає площу близько 2 га. Озеро і болото імовірно сформували талі води в епоху льодовикового і подальшого за ним періодів. Глибина цього озера до сих пір точно не встановлена. Згідно легенди, у таємничої водойми не одне дно, а кілька.

Цій легенді є пояснення: скупчені протягом століть кілька шарів торфу, опалого листя та гілок сформували в озері багатоярусне дно, що серйозно ускладнює вимір точної глибини.

       Купатися в oзерi  забoрoненo, та ніхто й не наважується, бо глибина біля берега сягає 2 метрів, а у воді повно п’явок. Вода у водоймі залишається холодною цілий рік – і взимку, і влітку. У сильну спеку Чорне озеро трохи прогрівається на глибину до метра. Навіть у сильні морози воно не замерзає. В озері нічого не водиться, крім жаб і золотого карася, якого місцеві жителі ще називають «земляним», або чорним, тому що він їсть водорості з чорного дна.

        Ще один феномен озера — «плаваючі острови». Це невеликі ділянки суші з травою і деревами, які плавають і постійно змінюють своє місце розташування.

 На таких острівках ростуть трави і дерева, квітнуть рідкісні орхідеї, а дзеркало озера прикрашають водяні лілії.

       Ті , хто залишався на ніч у цьому моторошному місці, потім розповідали, що бачили русалок. Біля озера людям часто буває якось не по собі. Чіпляється блуд, і людина може отямитись вже у воді.

        А ще місцеві розповідають про це місце дуже багато легенд. Зокрема, про затонулу тут карету хана Гірея. Виготовлена із чистого золота, вкрита діамантами і сапфірами, вона, мабуть, навічно залишилась лежати у глибинах Чорного озера.

        А ще розповідають про невільників, яких татари переводили через цей ліс. Тих, хто зовсім вибився із сил і не міг далі йти, топили в Чорному озері. Кажуть, їхні стогони і досі долинають до берегів. Насправді ж у товщі озерної води накопичується газ метан, який має властивість вибухати. Звідси, ймовірно, й дивні звуки, які інколи чують люди.

       Кажуть, що саме тут Махно заховав награбовані скарби.

       Та найжахливіша історія, з тих, які розповідають, трапилась тут всередині 70-х років минулого сторіччя. Велика компанія молодих дівчат і хлопців якось приїхала до озера. Це були сміливці, що забавлялися ворожінням та викликанням духів. Підлітки мали із собою старовинні книжки про магію. Як саме провели вони ту ніч біля озера, невідомо, але згодом, коли люди почали їх шукати – на місці знайшли ті старі книжки і мертві тіла всіх, хто приїхав до озера. Причини смерті міліція так і не змогла встановити.

Озеро Несамовите , Івано-Франківська область

Чорногорський хребет в Карпатах оповитий містикою. Гуцули вважають гору місцем зосередження як темних, так і світлих сакральних сил.

          Одним із загадкових озер Чорногори є Несамовите. Воно є одним з найвищих високогірних озер в Українських Карпатах та знаходиться на висоті 1750 м над рівнем моря. Розташоване озеро в Надвірнянському районі Івано-Франківської області. Воно лежить у межах Карпатського національного парку, в льодовиковій впадині на східних схилах гори Туркул масиву Чорногора.

В порівнянні з іншими озерами, площа Несамовитого невеличка – 0,3 га. Завдовжки озеро має 88 м, завширшки 45 м, глибина його сягає 1,5 м і формою воно дещо нагадує Антарктиду.

         Навіть коли температура повітря опускається нижче нуля, озеро не замерзає, а в спеку воно не прогрівається. А ще через своє походження воно вважається одним із найчистіших.

        В озеро не втікає жодної річки, тому живиться воно снігом та дощами. Неподалік протікають струмки, де можна напитися кришталевої води. Біля Несамовитого дуже гарно наприкінці квітня або на початку травня, коли цвітуть крокуси, зеленіє трава, а вершина ще виблискує снігом.

         Гуцули стверджуюсь, що місцевість, де розташоване озеро Несамовите, є містичною. Згідно з народними повір’ями, Несамовите – місце, де робиться погода на Чорногорі. І якщо кинути в озеро камінь або скупатися в ньому, неодмінно піде дощ. За народними переказами, саме тут народжується град.

Причиною явища стають душі грішників, які спочивають в його водах. Згідно легенди, в озері знайшли свій останній притулок самогубці та вбивці.

       Корінні мешканці вірять: якщо кинути в озеро Несамовите камінь, можна ненароком потрапити в одну із загублених душ.

       З глибин озера також може повстати вершник, якщо випадковий мандрівник порушить його спокій поганими діями. Розлючена істота почне гарцювати скелями з такою силою, що посиплеться каміння. За вершником з озера, один за одним, винурюватимуть інші загублені душі. Вони стануть збирати за вершником лід та каміння, що покотитились. Коли душі розкриють власні сумки над Чорногорою, то розпочнеться гроза.

        В простонародді також можна почути іншу байку. Молода дівчина-утоплениця вкрай буває невдоволена тим, що люди порушують її спокій. Тому, купаючись в озері, можна накликати негоду.

       Існує також інша, не менш популярна легенда — навколо озера душі грішників виконують ритуальний танець. Якщо в цей час їм попадеться на очі мандрівник, станеться лихо — вони затягнуть його на дно водойми. Врятувати бідолаху зможе лише звучання трембіти.

        В народі також поширена й романтична байка. Подейкують, якщо неодружений чоловік або незаміжня жінка вмиються озерною водою, то швидко знайдуть собі пару, і не пройде навіть половина року, як зіграють весілля.

       Іноді здається, що ми стільки знаємо про світ, що загадок вже не залишилося. Але навколо ще стільки дивного, незвіданого і містичного! Енергетично сильні місця, аномальні зони, де відзначають дивні явища, старі легенди, які багато століть зберігають силу…

       Переконана, що зовсім скоро ви побажаєте побувати в одному з цих місць, де можна відчути на собі подих містичних історій, добряче полоскотавши нерви.

Корисно? Розкажіть друзям, тому що їм також знадобиться!

Підготувала : бібліотекар ДПТНЗ «Конотопський професійний аграрний   ліцей»  Олена Сокольник