(до Дня української писемності та мови)
Завдяки мові та мисленню суспільство здатне змінювати навколишній світ. Безумовно, мова для народу є його скарбницею, живою схованкою людського духу. Рідна мова утворює невидимий зв’язок між усіма поколіннями минулого та майбутнього. Навіть коли українську мову намагалися витіснити, народ завжди зберігав та відстоював право розмовляти своєю мовою. Українські поети, художники, політичні діячі у всі часи намагалися зберегти та популяризувати рідну мову. З року в рік наша мова збирає все більше справжніх прихильників. Вже з 1997-го року щорічно в Україні святкують День української писемності та мови 9 листопада.
28 липня 2023 року Президент України підписав указ про зміну дати святкування з 9 листопада на 27 жовтня. Перенесення відзначення події повʼязане з переходом на новоюліанський календар, бо дата встановлення Дня української писемності та мови визначена у день памʼяті Преподобного Нестора-Літописця.
А зараз бібліотекар ліцею Олена Сокольник пропонує до вашої уваги мовознавчу мозаїку «Краса і сила української мови», присвячену цьому святу.
Українська мова є однією із слов’янських мов. Необхідно наголосити, що наша мова походить від єдиного праслов’янського кореня, а не від міфічної давньоруської мови, яка нібито розділилася на три мови – українську, білоруську та російську. Процес формування української мови розпочався в 6 ст. і тривав до 16 ст. У її становленні приймали участь не лише слов’янські племена, але і іраномовне та тюркомовне населення.
За думкою вчених, виразні протоукраїнські особливості лексики сформувалися ще до 11-12 століть. На стінах Софійського собору можна прочитати графіті (написи) староукраїнською мовою. Наприклад, у фразі “Господи помози рабу своєму Павлови” ім’я завершується у типово українському давальному відмінку.
Після занепаду Київської держави та Королівства Русі для української мови настали важкі часи. Але найбільших утисків вона зазнала у Московській державі та Російській імперії.
Ще в 1627 році за наказом московського царя вперше було спалено книги, надруковані в Україні. В 1720 році Петро I взагалі заборонив книгодрукування українською мовою. Крім того, в освітніх закладах заборонялося викладання українською, а в церквах – виголошення проповідей. Очевидно, що всі ці кроки призвели до загальної неграмотності і неосвіченості українського населення.
Разом з тим, справою популяризації мови зайнялася українська інтелігенція. Творцем сучасної української мови став дипломат Іван Котляревський, автор творів «Енеїда» та «Наталка Полтавка», які створені на основі живої народної мови. Трохи згодом Тарас Шевченко довів своєю поезією, що українська мова нічим не поступається іншим мовам.
У сучасній Україні рідну мову оберігають, вшановують та розвивають. З кожним днем все більше людей бажають або повернутися до мови своїх предків, або вивчити мову корінного населення. зацікавлюється у глибинному вивчені мови.
Кожна людина може знати декілька мов, цікавитися іншими культурами, але тільки рідна мова торкається глибини душі. Вона спроможна надати відчуття єдності з своїми нащадками, своєю родиною, національністю.
Мова є, була і буде для українців символом свободи. Рідна мова є своєрідним психокодом. Розмовляючи українською ми запускаємо у підсвідомості етнокоди, що надихають та вказують вірний шлях.