(до 130-річчя від дня народження О.П.Довженка (1894-1956)
10 вересня 2024 року виповнилось 130 років від дня народження Олександра Петровича Довженка. Олександр Довженко – визнаний світом український кінорежисер, світову славу якому приніс кінофільм «Земля» (1930 р.), що ввійшов до складу дванадцяти найкращих кінострічок ХХ століття. Олександр Петрович – сценарист, засновник українського поетичного кіно, письменник, художник і найголовніше – люблячий син України. Саме цій видатній людині бібліотекар ліцею Олена Миколаївна Сокольник присвячує відеолекторій «Геній найвищої проби».
Народився Олександр Довженко в маленькому українському селі на Чернігівщині, але його талант і пристрасть до мистецтва привели його на вершини кінематографа. Його роботи — це поєднання образності та поезії, глибокого символізму та соціальної значущості. Вони залишаються актуальними, бо говорять про вічні цінності: любов до рідного краю, силу народу та боротьбу за свободу.
Початок його дорослого життя співпав з активною фазою Української революції 1917–1921 років: Довженко став не тільки спостерігачем, а її учасником. Логічним завершенням пошуків свого місця у житті став прихід у кіномистецтво, в якому залишив спадщину світового значення, допоки у творчий процес не стала втручатися партійна цензура, котра намагалася контролювати всі сфери життя.
А життя його, як і кожної людини, було сповненим протиріч. Тонкий, проникливий розум дав йому змогу збагнути трагедію України, що опинилася під владою тоталітарного режиму, за багато років до того, як сьогодні ми, спираючись на відкриті архіви та документи, можемо аналізувати драматичні сторінки нашої історії.
Перші самостійні режисерські кроки він зробив зі стрічками “Ягідка кохання” (1926) і “Сумка дипкур’єра” (1927), але справжнє визнання здобув завдяки легендарній німій трилогії: “Звенигора” (1928), “Арсенал” (1929) та “Земля” (1930).
Талант митця ще однією гранню розкрився в роки Другої світової війни.
Сокровенні роздуми знайшли відображення на сторінках «Щоденника», який він почав вести у 1941 р. Це філософське осмислення долі українського народу, історії нації. І через десятиріччя роздуми автора актуальні, написані ніби сьогодні. Одне з них: «На українських ланах і селах в огні і полум’ї вирішується доля людства, вирішується велетенська проблема світової гегемонії, вирішується доля людства на нашій недолі. Така нещаслива доля наша. Така наша доля нещаслива» («Щоденник», 5 квітня 1942 р.).
Під час Другої світової війни Довженко зняв серію агітаційних фільмів, присвячених Україні, що стали потужним інструментом підтримки бойового духу. У 1950-х роках він викладав та розробляв нові проєкти, такі як “Відкриття Антарктиди”, “Поема про море” та “Зачарована Десна”, які, на жаль, не встиг реалізувати за життя.
Тривалий час О. Довженко був розлучений з Україною. Він тяжко хворів і мріяв про повернення на рідну землю. Проте змушений був до самої смерті працювати та жити у Москві – так владі було простіше його контролювати. Олександр Довженко помер 25 листопада 1956 року у віці 62 років, залишивши після себе неосяжну творчу спадщину.
Довженко гостро відчував біль рідної землі, і це знайшло відображення в його творах. На жаль, за свою відвертість він зазнав переслідувань з боку радянської влади. Фільм «Україна в огні» був заборонений, а самого режисера звинуватили в націоналізмі. Однак, незважаючи на всі перешкоди, талант Довженка переміг. Його фільми продовжують надихати нові покоління, а його ім’я стало символом українського кіно.
Сьогодні, коли Україна знову бореться за свою свободу, творчість Довженка набуває особливого значення. Його фільми нагадують нам про нашу історію, нашу культуру і нашу незламність.
Тож, шануймо талант співця Зачарованої Десни, великого люблячого сина України Олександра Петровича Довженка. І, можливо, це ще один з приводів погортати сторінки його творів: зануритись у неповторне, чутливе світосприйняття, замислитись і проаналізувати наше минуле.
Його спадщина живе в наших серцях і надихає нові покоління творців. Його мистецтво — вічне!